втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…


Сценарій ігрового короткометражного фільму


Коментарі



Щодо конкретики, виразності та об'ємності персонажів "Кров'янки" чи "Борщу" (бо ці обидва сценарії за задумом увіходять до спільної повнометражної історії), то їм, можливо, й не вистачає цього усього. Є думки, щоб в пунктирно-об'єднувальній лінії, у "Хлібі", вони якось заявлялися - за інших обставин, в інших місцях, з іншою дією та поведінкою, ніж у цих окремих короткометражках. Вони, ймовірно, перетинатимуться між собою (персонажі з різних страв). Тоді для глядача й відкриватиметься ширше коло життя кожного персонажа. Як на мене, гарний приклад, коли Андрій може працювати на м'ясокомбінаті. Єврейка Маша з "Кров'янки" дійсно не увиразнена. Згоден, що геть не зрозуміла її реакція за столом на тост Андрієвого батька та оттеріння матері. Невдовзі опрацюю саме це місце. Тож, ще раз дякую за аналіз, панове!

Написав Аркадій Непиталюк, 18:03 30.06.2013

Аркадію, з Вашого дозволу на вашій сторінці трішки продовжимо (чи вже й завершимо) дискусію щодо логлайну. Геннадію, якщо анотація є, можна сказати, рекламою вже готового продукту, то логлайн є штукою корисною насамперед для самого автора – це своєрідний дороговказ у правильності викладу авторської ідеї. Отже, перевіряємо цією штукою, логлайном, структурну міцність КРОВ’ЯНКИ: головний герой – основний конфлікт – антагоніст – відкритий фінал. Наче б то все нормально: для батька кров, це є символ, він бажає синові лише добра, він не хоче змішаних шлюбів - майбутня наречена іншої національності (антагоніст) Відкритий фінал: все для молодят закінчується добре. Тепер, спираючись на структуру логлайну, аналізуємо, в чому історія програє, де саме її слабкі місця, чи варто щось десь підправити? Виявляється, що є… Як на мій погляд, слабким є антагоніст. Він не проявився, ні характером, ні якоюсь своєю позицією чи конфліктом. Очевидно, в епізоді за куштуванням кров’янки десь треба підсилити конфлікт, а можливо що й розв’язати – батько несподівано для самого себе чує із вуст майбутньої невісточки так-ку міцну, співзвучну із його поглядами громадянську позицію, що миттєво антагоніста починає сприймати та вважати, як свого! Ось тут вже й буде подвійно вмотивованою його репліка у сцені, де він здіймає чарку та закликає випити за єдність…

Написав Федір Янько, 22:24 29.06.2013

Шановні, Федоре та Геннадію!
Вельми вдячний вам за такий прискіпливий аналіз мого маленького сценарію! Невдовзі обов'язково відповім вам на ваші думки, виписані тут у коментарях. Наразі ж, завантажений зароблянням на хліб насущний, і не маю достатньо часу, аби виписати хоч якісь свої репліки.

Написав Аркадій Непиталюк, 18:22 29.06.2013

Так Федоре, важко не погодитись, адже мешкаємо доволі таки поруч... Але напевно я й не хотів наголошувати на масовості та поширеності саме такого підходу до побутової організації такого заходу як заколювання свині й все з цим пов'язане. Звісно, що такого, як було колись ніде вже немає, але все ж таки поодинокі випадки трапляються й то напевно, коли роблять для себе... просто нещодавно (ну дивлячись з якого боку глянути - минулої осені) став випадковим свідком ось такого підходу до організації м'ясозаготівлі. Щоправда у сценарному варіанті, без духм'яної соломи... але то вже нюанси...
Й вже звідси власне й черпається інтерпрітаційне розуміння сценарного посилу як гра на анахронізмах, що подекуди не повністтю ще викорінені з повсякденності й тим самим з нею вступають в якісь взаємопов'язані в просторі-часі- ідеї взаємозв'язки, що для рамок художнього порівняння та висловлення таки мають якусь потенцію для розгляду, аналізу й подальшого узагальнення.

Стосовно ж логлайну, то якщо вести мову про оті 25 слів, які описують історію, то навряд це щось змінить,бо логлайни треба, напевно, для вічно не маючих часу продюсерів. Адже в самій концепції побудови логлайну не прийнято вести мову, а ні на тему, що її освітлює сценарій, а ні авторське бачення принагідних засобів для її розкриття, а ні надзавдання й таке інше, що мало би бути десь поміж кадрами-рядками, все це для нормального прочитання та адекватного розуміння й аналізу сценарію на предмет відповідності задуму втіленому дуже важливі. Я б краще надав перевагу викладеню власне авторського задуму, що напевно колись називалося "анотацією".

Й ось власне таку анатоцію

Написав Геннадій Коваль, 16:28 29.06.2013

Не знаю, Генннадію, в нас не "душать" і давно - а ми ж із тобою, вважай, що сусіди...Отож, я спочатку полинувв було в світ дитинства (прописано на літературному рівні, до слова, добре) то й подумалося, що історія дещо давніша. Але річ не в тому. Згоден, що тут важко спіймати якусь одну головну лінію: ти означився із двома конфліктами, а автор, можливо, ще має якийсь і прихований - третій варіан головної лдінії... Стає очевидним, нам всім треба не лінуватись та викладати бачення своє ідеї в логлайні - тоді зрозуміліше буде сприйматись все те, що й хоче донести до глядача автор.

Написав Федір Янько, 22:32 27.06.2013

Та ну як це не "душать" свинку... душать... та ще й іноді соломкою.... то напевно якщо на продаж, то звісно - хто її там душитиме.

В самому ж сценарії два конфлікти: один про бувальщину-теперішність експлікується у формі деурбанізаторської романтики; інший же ж начеб то й до нього доданий, та розгонутий самостійною лінією стосовно полінаціональності шлюбів - обидва якось незрозуміло на що працюють, дещо розпорошуючи концепцію й тим самим викликають доволі таки стриману атмосферу й звичайно ж стриману емоційну одповідь, так, що за нею можливо й не полишиться бажання отямлювати головний посил. Адже ж це напевно кіно про те, що кров'янка та пов'язаний з нею побут, як не крути, а анахронізм. Адже начасі дійсно свиней ніхто не "душить" й луплять їх на м'ясокомбінаті конвеєрним способом. Й якщо фільм дійсно має бути про це, то чому б й не показати цю сучасну урбаністичну реальність на самому початку, зробивши наприклад, Андрія одним з робітників такого м'ясозаготівельного цеху, що вже потім поїхав на гостини до батьків.

Написав Геннадій Коваль, 21:12 27.06.2013

У порівнянні із попереднім сценарієм історія виглядає досить скромною, викладена у традиційному ключі. Мобільний телефон у руці героя засвідчує про сьогоднішній день, а ось сам процес добування «свіжини» теплим спомином сягає у давнину: кабанчика, щоби краще упрівав, мабуть, вже і в самій віддаленій глибинці не «душать» (інші ритми життя, інші проблеми та потреби). Дещо відтягує від сучасності і сам характер героя. Нинішнє покоління вже здається й зовсім не переймається, не ніяковіє перед батьками щодо того, якого кольору чи національності обрано наречену. Якщо цього вимагає задана тема, невмотивованим лишається нестримний сміх майбутньої нареченої під час куштування кров’янки (очевидно, вона просто пожартувала щодо своєї національності – в такому випадку десь попередньо напрошується флешбек)

Написав Федір Янько, 10:10 25.06.2013