втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…


Сценарій ігрового короткометражного фільму


Коментарі



Катерино, гадаю актуальності ваш твір не втратив. Успіху!

Написав Федір Янько, 09:18 18.03.2015

Ого! У такому разі успіхів Вам!

Написав Олег Дзюба, 23:37 17.03.2015

Федір Янько та Олег Дзюба! Дуже Вам дякую за відгуки на мій сценарій. Звичайно, в світлі сучаних подій, він має вже дещо інше значення, ніж 4 роки тому, коли був написаний. Хоча першочергова ідея була проста і стосувалася іміграції українців: відсутність підтримки та цькування з боку старших змушує дітей зосереджуватися на думці, що їм тут не раді, і зарождувати перші паростки бажання покинути Батьківщину та виїхати за кордон у пошуках розуміння та прийняття. Зараз можна доробити сценарій і, можливо, спробувати його реалізувати - якось він не втратив поки своєї актуальності і в ньому з'явилися нові відтінки і глибина. Тому, хто знає, може скоро в мене буде режисерський дебют!

Написав Катерина Шевченко, 21:08 17.03.2015

Прописано гарно, навіть не скажеш за вправністю, що це перший сценарій автора…

Щодо динаміки… Здається трохи загальмували розвиток кульмінації сцени в гаражі (таки треба було процес майстрування показати, потаємне буде там щось так-ке – не спрацювало)

Ще, якось не зовсім правдоподібно виглядає конфлікт із черговою та директором школи…

Якщо ж доопрацювати сценарій та подати в сучасних ключових подіях, то в гаражі під час майстрування хлопцям є про що посперечатися: моделювати Крим в складі України чи ні?
На чому вони зупинилися, тут вже й доречно зробити для глядача таємницю…
Та ось вже коли модель України не просовується в двері, стає зрозуміло, що заважає Крим…
У фіналі конфлікт вирішує директор… Він запопадливо з потаємною радістю «відламує» Крим - і впєрьод на конкурс…


Написав Федір Янько, 21:40 13.10.2014

Виникли асоціації з "Репетицією оркестру" Фелліні. Проникливий і цікавий трагікомічний памфлет.

Можливо, цій історії бракує трішки оптимізму, якщо вже торкаєтесь теми світу дитинства, світлих дитячих прагнень і бажань.

Дуже шкода, що так і не вдалося реалізувати сценарій. Думаю, у циклі "Україно, Goodbye!" такий фільм міг би бути кращим (або одним з кращих - разом з "Бородою" та "Гауді").

Написав Олег Дзюба, 01:43 13.10.2014

Символічний акт із тим, як Україна не лізе ні в які двері – це, безумовно, дивовижна метафора. Скажу навіть більше за Ваніну маму: я був не «в шоці», а «в катарсисі»!)) Попри все, без жартів – це справді сильна метафора!

По тому вже було зрозуміло, що Україну або розпиляють, або розламають, але однозначно – на шматки!.. Воно вже поза кульмінацією. Хоча, зрозуміло, а що ж іще робити, якщо – ні в які двері.?!

Ця ідея за своєю пронизливою простотою настільки, як на мене, сильна, що вона іманентно не може втілюватися в запропонованій драматургії та стилістиці, в пропонованому обрамленні подій і ходів. Хоча всі авторські засоби підведення до кульмінації зрозумілі, але тим паче вони програють такій кульмінації.

Адже довготривале змалювання ідеального й безконфліктного українського дитинства з ідеальними вчителями й батьками (нехай це й очима там Вані і Слави, але як ?), що потім, утілене в макет мапи України, не лізе ні в які двері, та виявляє раптом увесь морок «вчительсько-виховного складу» школи – як із цим жанрово справитися? Що це? Як не крути, ніби «Єралаш» виходить (що той АКалашнікова))). Але тут, попри історію ніби для «Єралашу», треба вийти, вочевидь, у якийсь інший вимір. За виписаною сценарною драматургією я цього не побачив.

Фінал цю функцію не виконує. Він, як на мене, пародійний – це такий собі візуальний парафраз із «Невловимих месників» Кеосаяна. Що він промовлятиме?!.

Одне слово, як на мене, з «Україною, що не лізе ні в які двері» треба щось робити, жаль її втрачати. Але тут потрібно подумати про багато важливих речей – вже зауважених вище (нижче)) й не тільки. Можливо, авторці сценарію не погордувати й пошукати співавтора, аби спробувати варіанти…

Написав Володимир Войтенко, 16:39 15.09.2012

Надзвичайно дякую за коментар! Приємно, що Ви прочитали та оцінили мій сценарій. Це мій перший кіносценарій і я ще в процесі пошуку і встановлення власних критеріїв розуміння драматургічного мистецтва. Варто сказати, що цей сценарій було написано в рамках проекту "Україна, гудбай" і в ньому я хотіла насамперед розкрити тему іміграції - а саме одну із причин виникнення цієї проблеми. Як на мене, то ця причина є однією з найболючіших і найбільш травматичних для розвитку нашої держави і українського суспільства. Тому і сценарій написано дещо в наївному і дитячому стилі. Хотілося показати контраст, коли ззовні видається все красиво і безтурботно, але конкретні маленькі дії мають глобальні наслідки для всієї країни.

Написав Катерина Шевченко, 19:05 24.08.2012

Антоніоні і Йоселіані нервово курять в кутку…
Автор намагається відродити стилістику і кінозвитягу 60-70 років, що ностальгійно-приємно.Звідк
и це? До того ж, у автора кінематографічне, а не літературне мислення, що ще більше приємно.
Звичайно, все це сире і дитяче. Однак не без перспективи. Можна було б більше помоделювати підтексти. Наприклад, щоб герої віднайшли карту повної України, з Стародубщиною, Кубанню, Астраханню, де був «російський» голод.
Відламуючи ці шматки при проштовжуванні карти у двері школи, все це й з’ясувати в суперечках.
Але це мої алюзії.

Написав Юрій Сорока, 14:00 31.07.2012