втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

ВОРОНЯЧЕ ПОЛЮВАННЯ (ВИБІР)

04.11.2011


Сценарій ігрового короткометражного фільму

Історія про ворону, яка вважала себе лисицею.

Коментарі



Камерой вообще оператор занимаеться, а не драматург. Разве что сами берите в руки фотики и идите снимать ;)

Написав Дан Воронов, 02:06 24.11.2011

Перечитуючи кілька разів, я все ж второпав, що ніби це суб'єктивний погляд Героя. Наприкінці це вказується безпосередньо. Щось мене заплутало від початку...

Зрештою, візуально й режисерськи це робиться виразніше, ніж наразі записано; тож - аби режисер знайшовся на цей сюжет))

А загадка (для глядача) - це, звісно ж, не погано, а навпаки, безумовно. Без цього суто кінематографічного прийому, гадаю, історія справді не склалася б. А так - можливо))


Написав Володимир Войтенко, 18:04 05.11.2011

Шановний Володимире, з Вашого коментаря зрозуміло, що нічого не зрозуміло (пробачте тавтологію). На жаль. Справа, я думаю, в оформленні, бо сама історія дуже проста.
Якщо просто: ніякої камери спостереження немає. В магазині біля входу стоїть промоутер – юнак в дотепному та ідіотському вбранні. Він роздивляється дівчат, які входять. Він кумедний, стоїть на путі, тому дівчата звертають на нього увагу й посміхаються. Глядач (суб’єктивна камера) бачить їх очима героя. Камера перестає транслювати бачення героя, коли на нього дивиться колежанка, й стає цілком об’єктивною.
Далі – про видіння (в них камера звичайна). Я навмисне не показувала героя відразу – щоб отримати більший контраст між його уявленням про себе в різних обставинах і реальністю. Отже мені не було зрозуміло, яким чином(чи можна?) писати форматне «видіння героя», коли герой ще не представлений. Насправді, мені здавалося, що глядач, побачивши в трьох міні-сюжетах ту саму людину, зрозуміє, що це саме її уявлення. Але зараз…

Написав Ганна Керпель, 16:46 05.11.2011

Дещо загадкова для мене драматургія)): Герой не заявляється автором від початку, а приходить у трьох різних видіннях в різних, сказати б, виглядах... Через непредставлення Героя, це, звісно, все дуже навть загадково постає.

Аби для глядача це були видіння саме Героя, то, певне, у сценарії для того є ремарки як завдання режисерові, аби якимось чином він показав, що то видіння саме Героя, а не трьох різних героїнь.

Та й ця загадка може прояснитися лишень, коли глядачі наприкінці сюжету Героя в супермаркеті уздрять. - Ну прямо бунюелівщина якась)).

Здається, проблема для вирішення і сприйняття непроста - й для режисера, й для глядача (принаймні, для мене як нині читача, що уявляє себе глядачем цього сюжету).

Потім, я не розібрався з роллю камер(и) спостереження:
- де "вхідна" камера, що в неї всі чомусь зазирають?
- події в супермаркеті - це все також, сказати б, суб'ктивний погляд камер(и) спостереження?
- коли герой підходить до колежанки, то це (прямо й сказано, вказано на це) ніби продовження спостереження камери?..

Одне слово, я заплутався...

Перечитував-перечитував (може й не вичитав), але сценарно-драматургійну форму до кінця не здолав)), а цікаво, зрештою, зрозуміти - що насправді з чого витікає...

Фінальна ж тирка сиру вповні дотепна й доречна))

Написав Володимир Войтенко, 15:14 05.11.2011