Станіслав Цалик, письменник, історик, сценарист, matrix-info.com

Микола Федорович Яковченко був рекордсменом за кількістю анекдотів і байок, що про нього розповідали. Певну їх частину, щоправда, актор вигадував сам. Ті історії – правдиві та придумані – можна почути в Києві й нині, майже через 50 років після його смерті. Він здавався простаком і всіляко підігрував такому іміджу. Але простаком не був. Не варто ототожнювати акторське амплуа з самим артистом.

Природа щедро нагородила його талантами, які компенсували відсутність спеціальної акторської освіти. Про своє навчання жартував: “Один кляс і один калідор”. Насправді в рідних Прилуках закінчив Вище початкове училище ім. Кислих, а повну середню освіту здобув у Міській єврейській гімназії (там навчалися і євреї, й українці).

Отже, крім української, знав також їдиш і мови, яких навчали в гімназії – французьку, німецьку, латину, грецьку. Навіть за пів століття зміг невимушено перекинутися парочкою фраз з Івом Монтаном, який гастролював у Києві і був запрошений на прийом до театру ім. І. Франка. Вітаючи від усієї трупи видатну грецьку актрису Аспасію Папатанасіу, раптом пригадав віршик грецькою мовою, який колись вчив у гімназії. А на гастролях в Одесі одяг вишиванку, пішов на “Привоз” погомоніти з продавцями на їдиш – до готелю повернувся щасливий, з величезними пакунками подарованої йому садовини.

Микола Яковченко із внуком Миколою Бохонком

Яковченко мав феноменальну пам’ять. У свої 74, згадувала молодша дочка Юнона, пам’ятав тексти усіх ролей, які зіграв (приблизно 200 театральних і 55 в кіно), усіх режисерів і акторів, з якими працював. Тож не дивно, що не забув і мови. Фактично він був поліглотом. Хоча при його простакуватій зовнішності це звучить парадоксально.

• Повністю статтю Станіслава Цалика читайте в розділі ІСТОРІЯ тут >>>