втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

Анна, або Проблеми душі нашого часу

11.11.2012


Синопсис до 2 варіанту сценарію повнометражного ігрового фільму

За задумом – містична мелодрама.

Так, головний герой Ігор – звичайний собі хлопець, який підтримує фізичну форму, хоча без зайвого фанатизму, любе «порозсікати» на авто, але так, не для «понту», а для себе, для душі. Вчиться, підробляє кухарем. Щоправда батьки забезпечені, подарували квартиру, авто, могли б й надалі забезпечувати, але така його позиція. Чи то він насправді дорослим став, чи то лише грається. Хоча про це якраз в розвитку й дізнаємося. Й ось з такого його бажання дорослості випливає ще одна його ідея-фікс. Він неодмінно хоче мешкати зі своєю коханою дівчиною разом, під одним дахом.

Дівчина, яку звуть Катерина, не те, щоб вже й сильно опиралася, але сумнівається, їй не занадто подобається подекуди хамська його поведінка, та деяка жорсткість, ігнорування того, що зоветься внутрішнім світом людини, причому як світу інших, так й свого власного. ЇЇ звичайно заспокоює те, що така риса не свідомо ним сповідується, але подекуди дає про себе знати.

Й ось така несвідома схильність до хамства Ігоря й дає нам антигероя, якому той наступив, не зумисно звичайно, на ногу, але натомість вибачатися відмовився. Поважний чоловік у картатих штанях на підтяжках образився. Будемо називати його Валерій.

Адже Валерію, який виявляється психотерапевтом та чорним магом за сумісництвом, ще раніше, попадає в руки старовинний манускрипт, що той йому приносить такий собі жінка-медіум, що ще відіграє свою роль в нашій історії. Валерій би й забувся про образу, але така нагода, чому б не скористатися. Жереб, так би мовити, кинуто.

Адже розшифрувавши той манускрипт, Валерій відкриває новий спосіб, за допомогою якого можливо, не більше – не менше, вкрасти чужу душу й продати її замість своєї. Що Валерій й не проминає зробити. До допомоги він залучає вище згадуваного медіума та ще одного персонажа, якого вони називають Ловцем. Ловець для нашої історії герой пересічний, потрібний лише щоб утворити тріумвірат.

Й отже наш тріумвірат, на чолі з Валерієм, після певних зусиль, заволодіває Ігорем, що той якраз, все з-за того в картатих штанях, добряче посварився з Катериною, чим лиходіям несвідомо підіграв, та провівши обряд, намагаються вкрасти його душу. Але не так сталося, як лиходіям того жадалося, бо щось пішло не так, й душа лише висвободилася від тіла, стала матеріально в нашому світі проявлятися. Замітаючи сліди, чаклуни підстроюють аварію, в яку нібито Ігор потрапив й силою сугестії переконують його в тому, що душа, яку звати Анна, то насправді привид дівчини, яку наш герой буцімто збив. Сильно акцентувати, що душу бачить лише Ігор, мабуть не треба. Адже це й так зрозуміло.

Й Ігор, що щиро переконаний у своїй провині перед якоюсь сторонньою дівочою особою, скажено ту примару боїться. Втім, страхи він здавлює в собі. Тим паче, що з лікарні його забрала, все пробачивши, Катруся, й більше того, полишилася у нього на необмежений час.

Чого б здавалося ще бажати? Примару, що така страшна й в непідходящий момент з’являється можна й ігнорувати. Але не вистачає на то снаги від страху та провини. Після чергового коника з боку Анни, що до речі, перебуваючи ніби між двох світів, веде самостійну, щоправда невидиму, але відчуваєму, боротьбу з лиходіями, також бореться за увагу та розуміння свого володаря, так ось, після чергового її коника, Ігор дає собі обіцянку примари позбутися.

Він не знаходить нічого кращого, як сходити до церкви, почоломкатися з іконами… Поставити свічку за упокій невинно ним убієної… помолитися. Й щасливий та вдоволений своєю винахідливістю, вийшовши з церкви та присівши покурити, ледь не задихається від диму, побачивши з докором на нього дивлячуся Анну. Терпець, як то кажуть, не вічний. Й він обіцяє вжити більш дієвих методів. Що з відчайдушністю кидається одразу ж втілювати в життя.

Він не знаходить нічого кращого, як прийняти хрещення, щоб від себе сатану відігнати. В тім, Анна його не зупиняє. Вона терпляча та готова чекати. А він ні. Охрестившись, він принагідно влаштовує таку собі святкову вечерю на двох. Анна не з’являється. Все проходить у святковій та інтимній атмосфері, але на піку близості примара знову дає про себе знати. Створена напруга вщент вимотує нашого героя й він, знесилений, у всьому зізнається своїй коханій. Вона не знає, як на це реагувати, але в тім підтримує Ігоря.

Щоправда згода тривала недовго, підозрюючи Ігоря в нещирості, а згодом й прямо його в цьому звинувачуючи, Катя від нього йде. Але відчуваючи складність ситуації, що тисне на неї, вона тікає з міста до бабусі, аби мати змогу побути на одинці.

Втім Ігор теж не може так просто її забути, відпустити, полишитись без підтримки. Він прямує за нею.

Бабуся Катіна, тільки-но його угледівши, відразу смикає що до чого й пропонує свою допомогу. На що він, дещо спантеличено, погоджується. Бабуся не всесильна, але позбавляє його страху перед Анною. Якось саме собою досягнене примирення повертає пару назад в місто. Щоправда одразу й розлучає, але то на час, бо справи побутові. Й ось в цей вільний час між Ігорем та Анною відбувається розмова, що зближує їх й робить присутність «примари» для Ігоря не таким дискомфортним.

На знак примирення Ігор знову готує вечерю. Готує він рибу, червону. Власне риба тут необхідна, щоб провести певну алюзію до такого рибалки, як Ісус, що теж знатним ловцем душ був. А червона, то вже відсил до її дефіцитності у зовсім нещодавній час, коли й такий делікатес й певне відношення до дискусій про душу та духовне й носили ознаки тої дефіцитності. Втім, окрім цього натяку, прямих прийомів, що б були покликані розкрити даний символ, використовувати не будемо, адже має щось глядачу полишитися на після переглядове домислювання.

Вечеря проходить в гарній атмосфері, але під кінець Катерина виголошує перед героєм прохання сходити до медіума, аби той їм допоміг. Ігор сперечається, але прохання переростає в ультиматум й нічого іншого йому не залишається, як погодитись.

Медіум вже нам відомий. Й звичайно Анна не проминає нагоди як слід з ним, так би мовити, по душам посперечатися.

Втім для Каті, що як ми знаємо, Анну не бачить, все виглядає зовсім інакше й приводить її в шоковий стан. Вона не знаходить нічого іншого, як крадькома здати Ігоря до божевільні, адже щиро прагне йому допомогти.

Втім, не дивлячись на все віроломство даного вчинку, він таки спрацьовує й виводить нас на розв’язку, адже до справи береться психіатр та за сумісництвом білий маг Юрій. Який також дещо порозмисливши, смикає в чому справа, всім все пояснює, робить те, що має зробити, Валерій, як головний ініціатор, отримує свою кару, Катя отримує розуміння всього відбуваючогося.

Ігор. Для Ігоря все саме головне ще попереду…

В останніх кадрах ми бачимо молоде подружжя, що з насолодою святкує свій медовий місяць. Пальці їхні прикрашають обручки, а бані храму підносять духовні досягнення догори.

ГЕПІ ЕНД

 

Коментарі



Так, потрібно прочитати сценарій:)

Написав Юлія Алексеєва, 19:46 21.12.2012

А вже й принагідно на СМ оприлюднено сам другий варіант сценарію АННА, або ПРОБЛЕМИ ДУШІ НАШОГО ЧАСУ...

Тож варто, гадаю, тепер ознайомитися із текстом самого сценарію: http://screenplay.com.ua/screenplays/?id=370

Сподіваюся, там можна буде знайти певні відповіді на поставлені запитання. Якщо ж ні, покритикувати безпосередньо сценарій. Адже синопсис - це достатньо згорнута історія.

Написав Володимир Войтенко, 17:42 21.12.2012

Дякую Юліє за коментаря та увагу до синопсису! А тим паче за слушні зауваження.
Кому продати душу - ну то не секрет - душі в нас купують представники тільки єдиної сили. Нащо її продавати? Ну то напевно стиль життя такий - якщо чорний маг то неодмінно для підтримання такого свого статусу щось не дуже добре маєш робити))). Чому при житті? А коли ж дивідентами ще скористаєшся? А тут ще й не свою душу продаєш - одні суцільні плюси для сповідувачів темного шляху)).
Щодо заплутаності.
Десь тут на СМ лежить перший варіант, й там ото якраз такий недолік як заплутаність та незрозумілість дуже дається взнаки. Що й спонукало мене писати як сам цей синопсис, в якому по новому зазначено розгортання сюжету, так й новий варіант сценарію за синопсисом. Трохи згодом й його опублікують. Думаю, що там проблема картинки буде знята.
Також думаю, що не полишиться без відповіді Ваше питання щодо рівнозначності обміну - наступив на ногу - втратив душу - адже то певною мірою закономірний збіг, рано чи пізно поведінка героя викликала б протидію. В даному сценарії протидія прийняла саме такий вигляд. А з позицію мага можливо охарактеризувати словами славнозвісного Остапа Бендера - "мені поступаються, я не смію відмовитися"...
Ну от якось так...
Ще раз дякую та з нетерпінням чекаю на нові Ваші творчі доробки на сценарній ниві)))
З повагою!

Написав Геннадій Коваль, 17:35 21.12.2012

Ваш розгорнутий синопсис більше нагадав мені ідею розповіді, чи роману, а не кіносценарію. Дуже важко уявити візуальну (кіношну) картинку, все заплутано.
Часто втрачала суть історії при прочитанні.
Все розмито, не хватає читкості. Ще є питання до Вас.
Як це продавати душу замість своєї? І кому її продавати, і навіщо? Чому при житті?
Чи справді Ви вважаєте, що такий вчинок, "як наступити на ногу і не вибачитися" може бути причиною помсти такого масштабу, як Ви зображуєте?

Написав Юлія Алексеєва, 15:50 21.12.2012

А, он як. Із синопсиса цього не видно. Тоді Анна повинна проводити з Ігорем якусь виховальну роботу, мають бути між ними якісь стосунки...
Цікаво, чи не надихнула вас на таке кіно повість Р.Желязни "Джек із тіні"? Якщо не знайомі - рекомендую.

Написав Євген Фещенко, 02:19 14.11.2012

Євгене, дуже Вам вдячний за думки. Неочікуваний дещо розріз. Бо якось все до гори дригом перевернуто. Спробую спростувати.

Адже логіка неочікувано може з'явитися, якщо прийняти до уваги той факт, що герой до початку був байдужий й до свого світу внутрішнього й до світу внутрішнього оточуючих. Але ось в нього душу спробували вкрасти, щоправда невдало - і він розуміє, що щось не так. Ось саме звідси починається точитися та зміна. Бо , наголошу ще раз, душу в нього не вкрали, а натомість поставили перед тим фактом, що вона в нього таки є. Щоправда, він ще не знає, що то його душа.

Щодо церкви, то для героя вона виступає як інститут, а отже як формальність. Він використовує її, тому що треба досягнути результату.

P.S. Не треба забувати, що це мелодрама й тут все примітизовано та шляхом персоніфікації зведено до наявного. (Це в контексті проблеми взаємин душі та церкви. ) А то якщо ми почнемо дискусію стосовно субстанціонування, та й взагалі - буття душі, то потім ні в які сценарні рамки не втиснемо результат.

Написав Геннадій Коваль, 17:56 13.11.2012

До речі, щоб посилити містичну складову - намагання похреститися, пройти якісь церковні обряди чомусь нез'снено провалюються, бо для церкви він просто не існує, оскільки в нього немає душі.

Написав Євген Фещенко, 13:28 13.11.2012

Шановний Генадію, мені дуже сподобалась зав'язка сюжету, але далі все якось нудно і нелогічно. Насмілюсь в свою чергу дати вам пораду.
У вас герой втрачає душу, але ніяких змін з ним не трапляється. Так що, душа непотрібна людині? А от якби з втратою душі герой став бездушним, жорстоким, байдужим до внутрішнього світу оточуючих, насамперед близьких людей....І почуття провини в нього не може бути... І якби Катя насправді його кохала... І вона б намагалася з'ясувати причину таких змін.. А потім хепі енд. Так, це вийдуть "Чародії" на сучасний лад...Або - всі від нього бездушного відвернулися, і тут на допомогу приходить...якийсь вбогий або презренний суб'єкт..

Написав Євген Фещенко, 13:09 13.11.2012