Це, можливо, лише свідчитиме, що я не зрозумів вашого смислу, але одна зміна, мені здається, додала б доволі сильно сюди --- кімната, як ви сказали, з двома стільцями, шафою, і вікном (але без дверей). дівчина йде геть - але не у двері, бо їх і нема - а в шафу. зачиняє за собою дверцята.

знову ж так, можливо я нічого не розумію, але додавши це - можна знімати (і зняти це геть просто!, тож брали б і знімали =)

Написав Дмитро Бондарчук, 21:37 29.11.2013

Геннадію, дякую Вам за коментар. Згодна з тим, що треба дописувати сюжет. Це одна з тих робіт, яка писалась під натхненням і тепер треба зрозуміти в якому напрямку її розкрити.

Федоре, дуже вдячна за Ваше бачення і поради, як допрацюю обовязково ще раз викладу!

Написав Оксана Олійник, 19:04 30.09.2013

Оксано, на мій погляд, ця річ є куди цікавішою з того, що подавалось та розглядалося раніше… Однак, ще треба попрацювати над структурою викладу діалогів – щоби вони перепліталися, вели, розкриваючи тему.
Ну, може б якось так(ВІН і ВОНА (перегук діалогів):

- Все втрачено - не полишай мене!
- Мету відрізано - немає ходу далі…
- Бо міст згорів, ущент все зруйнував…
- Та ні, бринить іще вода, а в ній - той щемкий спомин…

Далі напрошується зміна плану – може герої вже стоять біля СВІТЛОГО вікна(продовжується їх розмова)

Фінал краще зробити з закадровим голосом…
Чоловік нехай не просто сидить… Вразливіше виглядатиме,коли подати його в якомусь неспокійному русі, в пориві до дверей чи до вікна - з тугою за тим, кого вже поряд немає…

Написав Федір Янько, 10:35 22.09.2013

Поетично, але не динамічно.
Треба мабуть від оповіді рухатися до драми, а отже додавати або початок або кінцівку, розкривати або мотиваційні фактори ситуації, або навпаки - саму ситуацію робити мотивотворчою.
Й рухатися від цього в глиб світу героїв....

Написав Геннадій Коваль, 11:55 21.09.2013