втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

В БОГА ВЛАСНА АРИФМЕТИКА

01.03.2013


Сценарій ігрового короткометражного фільму


Коментарі



Зачеплена тема беззаперечно вагома, напевно актуальна, а також певним чином символічна для сьогодення. Адже проблема бездітності цілком може бути протрактована як проблема бездуховності, як проблема позбавленості певного вищого сенсу життя, що до нього людина в пошуку своєму повсякчас прагне. Хоча можливо цей символізм й обійти стороною, тим не менш фільм теми позбавлений не буде.
Власне з усвідомлення позбавленості певної, такої бажаної, а головне - цілком заслуженої на думку героїв - цінності й народжується певна рефлексія стосоно такого свого стану. Тобто - рефлексується до своєї провини. Адже подружжя певним чином відчуває свою провину та намагається якось її загладити. Як каже отець-прапор - відкупитися від тої провини. Конфлікт дещо драматичний й тим не менш Автор забажав вирішити його в ключі мелодраматичному. Що ж, цілком прийнятне рішення.
Але чи то матеріал як ті таргани, розбігається в моїй голові, не силячись поєднатися до купи, чи то певний, занадто високий рівень абстрагування та репрезентації героїв не дає скластися запропонованому ряду в певну, викликаючцу довіру та переконуючу у своїй автентичності річ.
Адже слова Надії певним чином розкривають зміст провини, а саме - недбало знехтуваний раніше наданий шанс мати так зараз омріяну цінність. Це її погляд. Але точка зору на все те її чоловіка чомусь не розкривається, бо кадик говорить лишень про те, що він все то сприймає, розуміє та не відпирається, але в чому саме він себе винить не висловлює. Певним чином це могло б бути обігране через отой метафоризм "собачки замку-запобіжника пістолету". Адже напевно має читатися як певнйи сигнал перед пострілом вироку. Й ця метафора доволі об'ємно передає стан героя, витягує на поверхню страх його огортаючий перед смерттю духовною. Але чи не можливо було б зробити так, щоб цей запобіжник розкривав не лише відношення героя до ситуації, а певною мірою розкривав й особливості його провини, а також й ступінь його провини. Щоб колись в минулому пістолет не лише знятий був, але по тому й постріл роздався. Певна асоціативно побудована черга кадрів цілком вдало б могла то зробити й тим самим більш обємно презентувати й самого героя, й ступінь його вини, й відношення до тої своєї провини та до ситуації теперішньої з тої провини витікаючої. Адже як глядачу, мені б той герой значно ближчий таким чином став й я б принаймі розумів не лишень за що він бореться, але й проти чого бореться.
Стосовно діалогу з отцем-прапором стосовно його відвідин села - я так й не осягнув, це якесь відношення має до теми фільму, бо напевно ж має щось говорити, але робить це так закомуфльовано, що залишається лише здогадуватися - що саме, й може воно б у кіні зрозуміліше читалося, але в тексті скільки не перечитую ніяк того не втямлю. А також не втямлю значення останніх слів прапора, стосовно салаги, що прикривав їх відхід кулеметом - це також щось має розкривати в ситуації героя, чи ні, й якщо так - то що саме?
Вчинок Андрія цілком вписується в вималюваний характер героя, та власне всіма засобами до того вчинку й підводиться, а отже несподіванки він й не викликає. Та напевно вона тут й не потрібна. Хоча натомість напевно хотілося б бачити дещо більш насичену драматизмом ситуацію, щоб вчинок той був немов вибух зі всією імпульсивністтю та тотальністтю, а не пратрактовувався як певне дивацтво, не зрозуміле для підлеглих Андрія, що на то реагують типу - ну він начальник, а значить йому можна своїх тарганів пестити.
Й звідси, може то мені здалося, але вагітність Надії має протрактовуватися як винагорода за такий, не зовсім вписуючийся в повсякденність, вчинок її чоловіка. А отже апелює до глядача дещо прямолінійно, а отже й занадто дидактично. Й може якимось чином створений чи то підтекст, чи то додатковий варіант прочитання, наприклад - розуміння відбувшогося як суцільного, надреального, ніяк ні від кого з героїв незалежного дива, більш розслабили увагу глядача й не збурювали б на захист від "чергового нравоучєнія", а натомість в обхід та так - мякенько, донесли б до розуміння авторську думку.

Написав Геннадій Коваль, 21:36 13.03.2013