втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…


Сценарій ігрового короткометражного фільму


Коментарі



Ну в підручниках й про розвиток роками також пишуть...Зазвичай так себе маніфестує шизофренія у в'яло протікаючій формі. В підручниках взагалі багато чого пишуть...
Справа ж не в підручниках та їх порівнянні з реальним життям. А у релевантності реального життя до того, що відтворюється на екрані... тілько й того.
Безумовно історія кохання Ліни та Марка то Вами вибудуваний світ. Й Вам творити його закони. Й Вам нести відповідальність за ті закони.
От якось так... вибачайте вже мене необізнаного з побутом наших лікарень для психічно хворих, за те що не маю необхідного досвіду для адекватного сприйняття Вашої історії.

Написав Геннадій Коваль, 22:41 21.02.2013

Можливо, те, що Ви говорите про Марка, це може й збагатити сценарій, але це все-таки деталь...І те, що Ви пишете про хвороби, воно також може бути правильним, але у Вас написано, як теорію з підручника, а я бачила це все в живу... І частково Ваша теорія не збігається з побаченим мною... Тому що хвороба може розвиватися роками і роками можуть бути помітні якісь ознаки, але сама людина їх не помічає, так само і оточуючі не помічають, а можливо й не хочуть помічати, особливо, у випадках, коли хвора людина дуже близька і рідна...
А відновлення довіри - я б не прибирала, тому що ця довіра має йти з обох сторін - як з її, так і з його... А якщо вона впізнає його по цій рисі, чи то пак, деталі, то вже буде лише її тяготіння, але не його...

Написав Оксана Артеменко, 22:19 21.02.2013

Оксано))), ну про очевидність відсутності безпосереднього досвіду переживання підліткового кохання в дівочій подобі в мене, це ви дуже влучно підмітили))) (От повеселили старика)...

Щодо відповідей на питання за що люблять ту чи іншу людину - ну їх же нескінченна кількість. Але відповідь завжди конкретна. Ось наприклад чи не замислювалися Ви над тим, що Вас можна любити лише за Вашу тугу косу та замріяний погляд й все. Й це багато чого може розповісти про людину, яка вподобує у іншій саме ці прояви. У Вас же була можливість розкрити особистість Ліни, її неповторність через те, за що саме вона покохала, що вона в тому Марку такого вподобала, що можливо для інших промайнуло повз. Ви це чомусь не використовуєте.

Стосовно визнання не визнаня хвороби психічно хворою людиною. (Це так, може Вам цікаво буде та знадобиться десь). Так соь, смію припустити, що більшість тих хворих була психотиками. Адже є такий навіть диференційний критерій діагностики розладів - якщо людина визнає свою хворобу, то розлад невротичний, якщо ні - то психотичний. Звідси, якщо вести мову про хворобу Марка, якщо звісно поглиблювати його образ через реалістичність хвороби, а не полишати його на рівні метафори, то скоріше за все (звичайно беручи до уваги велику умовність його рзладу, адже в чистому прояві така симптоматика напевно рідкість, бо всеодно має увиразнюватися іншими проявами, що б й дозволяли більш вірогідно його розлад діагностувати) хвороба його розвилася на органічному грунті (струс мозку, інфекція, вірус, пухлина) адже така втрата пам'яті (а мова йде про не можливість сформуватися саме довгостроковій пам'яті) характерна саме для цєї групи розладів. Й симптоматика тут більшою мірою дійсно психотична, але при цьому в них також присутні фізичні болі. Втім, зважаючи на певну умовність, сюди все що завгодно можливо приплести.
Але, тим не менш, хворий на рак (і т.д. з Вами перечисленого) й страждаючий від психічного розладу дуже нерівноцінні хворі й відношення до них сформоване та явлене в культурі дуже різні.

Так що особисто для мене нерозкритість основних рис хвороби через відношення до тої хвороби Ліни, подолання недовіри до Марка, що просто має існувати не лише з факту його хвороби, а й з минулого досвіду їх спілкування, а те, що він пригадав її то ж не привід все пробачити, а лише перший крок до відновлення довіри, й справили враження поверхневості. (А якби був отой штрих, що лише йому притаманний й за який попри все можна любити, так весь цей ряд з відновленням довіри взагалі можна опустити).

Втім, можливо я так нічого й не зрозумів, адже дійсно ніколи не кохав та й не покохаю як дівчина-підліток.
Так що якось так. Не вистачає мені справжності та глибини в такій от Ліні й всьо тут.:)))

Написав Геннадій Коваль, 21:38 21.02.2013

Ганнадію, вдячна за коментар!
Щодо кохання Ліни - одразу очевидно, що Ви не були закоханою дівчиною-підлітком. І, загалом, чи є відповідь на питання: за що люди кохають одне одного??? Я думаю, що лише у меркантильних особистостей знайдеться відповідь на це запитання.
Щодо лікарні і хвороби - неодноразово, на жаль, доводилося бувати у психлікарні. І повірте, що більшість хворих не визнає своїх хвороб. Навіть, дуже часто, вони є абсолютно адекватними людьми, проте живуть в своєму якомусь світі. Ліна спочатку так і ставиться до Марка, як "персонал-клієнт", і саме завдяки йому - те, що він перший згадує її - їх відносини переходять у іншу площину. І для Ліни, як для закоханої дівчини, байдуже, що Марк - хворий, адже коли людина хвора на параліч, на діабет чи навіть на рак, це не є приводом не любити цю людину, тільки тому що вона хвора. От так і Ліна...

Написав Оксана Артеменко, 19:26 21.02.2013

Історія беззаперечно чіпляє своїми збігами, своєю тематикою та симптоматикою.
Втім, дещо поверхнево розкриває героїв, а часом й творить протиріччя.
Адже так й не зрозуміло - що то було для Ліни. За що вона полюбила? Чи то за гарне личко, чи за блискуче авто, а чи щоб щось довести подругам? Чи просто вік такий, що треба любити? Напевно ж ще щось має бути в Марка, за що його ну просто не можна не те що не полюбити, але й кохати потім все життя.

Марк зі своєю хворобою чи нейнапереконливіший персонаж. Втім, чи привід це для госпіталізації? Як би там не було, це може бути прийнято в рамках певної умовності, що зобумовленна необхідністтю презентації основного драм.конфлікту. Але вже події в самій лікарні умовністтю виправдовувати навряд необхідно, а натомість може слід було б їх дещо поглибити, щоб для глядача то виглядало переконливіше.
Адже навіть полишаючись медичною сестрою, Ліна всеодно може та й повинна довідатися детальніше про хворобу свого ненаглядного. А отже не може будувати своє відношення до нього, як до звичайного безликого пацієнта на рівні "персонал-клієнт", потім з цього рівня вибиваючись у глибину міжособистістного простору. Напевно та глибина одразу повинна бути. Й відносини свої дівчина напевно має формувати з урахуванням хвороби. Як вона ставиться до того, що ось він хворіє - шкодує? жаліє? радіє?
Й Марк напевно має дуже переконливо доводити, що він дійсно не хворий. Ні, в сценарії наразі ось це є. Але з рівня міжособистісної взаємодії воно трохи по іншому напевно має розгортатися. Бо це ж напевно основне в творі - формування довіри після зради. Й подальша ніби-то зрада, яка й розкрива основну рису героїні як легковірної, дещо інфантильної особи.

Написав Геннадій Коваль, 16:32 20.02.2013