втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

АННА, або ПРОБЛЕМИ ДУШІ НАШОГО ЧАСУ

04.09.2012


Сценарій ігрового повнометражного фільму

 

Коментарі



Напевно необхідно було писати синопсис, щоб розкрити задум, адже деякі замітки, в цьому ракурсі, видаються передчасними.
Ви, Юрію, праві. За основним задумом це класична мелодрама. Є хлопець та дівчина, що прагнуть поєднати своє життя. Й є антигерой, що прагне стати цьому на заваді.
Ось власне з антигероєм й повязана, якщо так можливо висловитися, "друга лінія" в задумі. Адже в ній праглося показати певну сукупність склавшихся в європейській традиції відношень до такого "субстрату" як душа. Адже то тільки в пояснені Катерині терапевтом вона виступає як жіночий архетип героя. Насправді ж вона не просто архетип. Хоча тут можливі варіації, які більш прийнятні глядачу, чи повністю архетип й душа співпадають, чи щось ширше іншого. Тут це не принципово.
Власне з такої необхідності й виникає низка отих антигерої в образах магів-медіумів-чарівників, що є такими перш за все по відношенню до Анни, й вже потім до хлопця з дівчиною.
Ось такий задум.

Лінія з магами-чарівниками-колдуна
ми навмисне незавершена. Й демонстрація отої лимонки з аспірином мала на меті звести до несенітниці, можливо навіть іронії, а то й абсурду весь цей пласт взаємодії з Анною. Й натомість показати глядачу, що справжня боротьба, справжні зміни можливі лише при власній зустрічі й ніякі маги та терапевти в цьому не сильні. Для цього необхідний лише певний поштовх, певна допомога. Ось таким помічником й виступає бабуся Каті, як представник народної, "темної" традиції взаємодії з душою, на противагу "просвітленій" сьогочасній психотерапії та психіатрії.

Щодо виціловування. Тут вбачалася подвійна навантаженість. По перше, запуск всієї дії через запитання, куди поділася дівчина з першого епізоду. Ну а по друге - викликати тим самим певний когнітивний дисонанс й призвести глядача до аналізу.

Стосовно композиційності. Якщо пригадувати Лінчевські "Малхоланд" чи "Шосе", то в даному випадку до глядача ставлення навіть поблажливе, адже хоч в кінці трохи все прояснюється, а не полишається до енного перегляду. Хоча це така собі відмовка. Бо зрозуміло, що наразі мені видається все більш менш послідовним й перепетії героїв начебто послідовно перед глядачем розкриваються. Хоча беззаперечно погоджуюсь, що з самого початку глядач насправді ні про що не здогадується, мені чомусь так видалося, що фільм-загадка тут буде доречнішим. Може прорахунок якраз в тому, що не полишає прагнення вкласти в сцени змісту більше, а ніж вони насправді можуть передати й тим самим все заплутується?Так що в подальшому можливо й дійсно варто буде задуматися про введення таки підказок на початку дії. Щоправда наразі я не знаю, як це зробити, а тому можливо дійсно це призведе до повної переробки.
Втім, наразі маємо те що маємо.
Так що дякую за коментар, буде над чим замислитися в подальшому, стосовно інших сценаріїв.

Написав Геннадій Коваль, 00:20 25.10.2012

Поява жінки в житті чоловіка – подія чи не подія?
У житті буває по різному, - і так, і ні, але все-таки, в більшості випадків – так.

В кіно щодо цього – спеціальні пропозиції від жанру мелодрами.
Про жанр я часто згадую при спілкуванні з Геннадієм.

А якщо жінка – совість? Тоді це «соляристика». Але жінка там конкретна.

А якщо жінка, це просто жіноча частина чоловіка? Це складніше.
Ніхто про це не здогадається. Бо глядач сприймає її, «як жінку, а не як Касандру» .
Та і герой виціловує свою половину душі аж надто предметно.

Приваблює, що автор старається оперувати чіткими філософськими категоріями.
Десь тут і здобутки, і небезпеки.

Багатозначна паралельна дія з чорно-магами, медіумами незавершена та і на грані...

Основні прорахунки композиційні: глядач має хоч щось розуміти, хоч про щось здогадуватися на початку.

«Але все більш-менш прояснилося тільки вкінці»

Автор перспективний сценарист.

Ця річ мені видається найслабшою з того, що я прочитав, бо потребує багато і значних переробок.

Написав Юрій Сорока, 10:04 02.10.2012