втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…


Cценарій ігрового короткометраєжного фільму


Коментарі



Геннадію, дякую за новий відгук!

Щодо повного метру. Скажімо так, взяв на замітку. Поки що є інша історія в розробці для ПМ. Тому "Три хвилини" наразі все. ))

Написав Cергій Янович , 06:29 06.05.2019

Сергію, Вітаю навзаєм.
Прослухав Ваш розширений варіант. Дійсно ще один неочікуваний хід в ньому вдалося зреалізувати. Як на мене то дещо дивною виглядає поведінка ГГ у ресторані, адже до цього змальований з усіх боків як "хвацький чолов'яга" коли вдається до уникаючої поведінки, то це дещо розмиває цілісність попередньо змальованого образу. Втім це радше замітка на полях. Головне ж, що нові сцени таки вдало повертають історію у лоно попередньо змальованого конфлікту та тим самим прибирають відчуття розмитості й недосказаності. Щоправда також впадає в око певна відкритість фіналу й навіть починає здаватися, що ще б з десяток неочікуваних поворотів цілком можливо було б у цій історії показати. То може це історія на повний метр?

Написав Геннадій Коваль, 19:36 05.05.2019

Вітаю, Олексій!

Дійсно, мав такий гріх. Брав участь у Своє кіно - 3. Нехай це буде для мене експериментом. Вивчивши приклади переможців попередніх сезонів Своє кіно, в мене була підозра, що зі своїми кіноісторіями я не попаду у формат. Я зрозумів, що українським кінознавцям потрібні історії про самотність, страждання, пошук себе, кохання на фоні заходу сонця, безліч пролитих сліз. Але я сповідую сучасне видовищне кіно з непередбачуваними сюжетними поворотами та котраверсійними персонажами. Навіть якщо то головні герої. Тому я більше не братиму участь в шароварних конкурсах, де, як правило, перемогу отримують члени журі. ))

При нагоді запрошую ознайомитись з аудіоверсією цієї історії. Доповненою.

https://www.youtube.com/watch?v=jjXq7rlQ3Pg
(Прямий перехід не працює. Потрібно скопіювати).

Дякую за увагу до сценарію як би ви до нього не відносились )))

Написав Cергій Янович , 13:12 04.05.2019

Щось тут прямі посиланя не працюють. Скопіюйте посилання та вставте в браузері. Так спрацює.

Написав Cергій Янович , 13:06 04.05.2019

Вітаю, Геннадій!

Дякую за увагу до сценарію. Дійсно, ви вгадали, коли пишете, що кінець історії мав би бути після того як глядачу стає зрозуміло, що ГГ перевертає вибух на свою ж користь. Саме такий фінал був задуманий мною спочатку. Ніякої романтики не було. Але річ у тім, що історію я писав для конкурсу сценаріїв і мені здалося, що це була б занадто коротка історія.

Наразі історію дописав, аби фінал був більш досконалий. Пропоную ознайомитись з кінцевим варіантом у форматі радіодрами. Я намагався вставити ще один неочікуваний поворот. ))

https://www.youtube.com/watch?v=jjXq7rlQ3Pg

Написав Cергій Янович , 13:04 04.05.2019

Впізнаю за назвою роботу-фіналіста "Своє кіно". У мене в ТОПі теж була два - "Замкнутий простір" і "Обіцяю". Тут, хто хоче, буде коментувати сценарій безвідносно конкурсу. Ну і це правильно. А я от візьму і прокоментую крізь конкурсну призму - що там не так, з точки зору "Свого кіна". Це, звісно, будуть лише мої бездоказові припущення, спостереження та інша хрінь. Я жодної роботи-переможця СЄ не дивився, але читав сценарії, а також детальні антотації і критику в ЗМІ: "Детектор Медіа" (Андрій Кокотюха, Ігор Грабович та інші), "Голос України" і таке подібне. Так от я знайшов певні спільні риси, намацав тенденції - в яких робіт більше шансів стати переможцем конкурсу. Так от перше. В сценарії не має бути негативних персонажів. Жодного. Так, добро має перемагати, але НЕперсоналізоване, знеособлене зло у вигляді хвороби, війни, байдужості, самотності, тощо. Тобто у вигляді явищ. Там добро має боротися і перемагати або менше добро, або байдужість, безнадію, апатію. Знову таки, ці негативні явища не мають бути представлені якимись антагоністами. А у вас тут - Лисий. А ще той, хто стиряв в нього сумку. У вас аж два антагоніста. Не проходить по конкурсу. Бо щоби перемогти в ньому, суспільство має бути зразковим, близьким до ідеалу. І лише з ДЕЯКИМИ незначними НЕДОЛІКАМИ, які майстерно перемагають, виправляють, долають протагоністи. Але знову ж таки - поганий дядько чи тітка не мають потрапляти в кадр. Вони мають лишатися за ним. У вас цілих два поганих дядьки. При тому, що позитивний персонаж - один. Тобто чисельно негативні персонажі взагалі переважають позитивного, в той час як за філософією конкурсу їх там абсолютно не повинно бути. Друге. Внаслідок цього сумка з вибухівкою має з'являтися сама по собі. Її ніхто не має приносити. Протагоніст має просто побачити її і зацікавитися - а шо там? І зазирнути. Третє. Вибухівка - це абсолютно непрохідний номер. Неприпустимий! У сценаріях для таких конкурсів нічого немає вибухати, а надто в межах міста. Єдине виключення - це зона АТО і то з дуже великими поправками, зауваженнями, акцентами. Отже замість вибухівки там має бути... щось навпаки веселе, добре... Типу квіточок, іграшок, подаруночка комусь. Із запискою. І от головний герой має її прочитати, відшукати адресата і вручити йому сумку. Адресатом скоріше за все має бути дитина, яка замовила подарунки Святому Миколаю. І от чекала-не дочекалася. А сумку бабуся чи дідусь старий на зупинці забув. І от тоді теоретично робота може претендувати на успіх за конкурсними параметрами. Без дитячого наїву, без листів ангелам чи Св. Миколаю, без солодко-приторних шаблонів там робити нічого. А у вас - вибухівка... Та ви шо? Ви, мабуть, налякали широке журі!

Написав Олексій Мазур, 12:27 04.05.2019

Чого цій історії точно не бракує так це неочікуваних поворотів. Й цим сценарій беззаперечно чіпляє.
Втім напевно таки дається взнаки, що врешті решт мова йде не про повороти сюжетні, а про повороти жанрові. Так, добре змальована експозиція занурює глядача (читача) в лоно побутової драми, що дещо передбачувано розгортається в драму соціальну. Доречі у цьому місці дещо малоймовірним виглядає щоб ГГ біг назад з сумкою, адже значно природнішим було б розслабитися після "вдало виконаної місії" та непоспіхом прямувати за "лаврами" у "світлі захоплених поглядів та бурхливих аплодисментів". Й такий непоспіх мав би вочевидь викликати знервування у Лисого і врешті решт підбити його навтьоки. Напевно так би доречніше було б підготувати глядача до повороту сюжету у лоно соціальної драми.
А ось подальший розвиток історії дійсно майстерно та неочікувано спантеличує глядача, адже з всіх боків "позитивного" ГГ постає у типажі вправного утилізатора (маніпулятора) й через конфуз переводить історію у жанр сатири. Щож, дійсно несподівано, але може це й мало би бути розв'язкою, бо подальше перетікання в жанр "романтичної історії" геть спантеличує та полишає відчуття чи то незавершеності, а чи то розгубленості від нерозуміння основного посилу переглянутої історії.

Написав Геннадій Коваль, 00:23 04.05.2019