[англ. J-Horror] — жанр в японському кінематографі, який з’явився наприкінці 50-х років. Японський горрор став провідною частиною азійського екстремального і радикального кіна, частково через несподіваний погляд на дійсність і витончені сцени насильства, а в більшій мірі через незнання західним глядачем витоків і метафорики цих фільмів. Японські фільми жахів складаються з елементів інших традиційних жанрів, які автентично розвивалися протягом усієї історії японського кінематографа. Японські жахи: „Королівська битва”/ Batoru rowaiaru (2000) Кінджі Фукасакі, в якій школярі змушені брати участь у витонченій грі та вбивати один одного; „Спіраль”/ Uzumaki (2000) Гіґучинський (справжнє ім'я - Акіро Гіґучі, згідно з біографічними даними народився 27 лютого 1969 в Україні), де відбувається маса раптових смертей від невідомих стихійних змін; „Живий”/ Alive (2002) Ріюгея Кітамури; „Леґіон”/ Casshern (2004) Казуакі Кірійї; „Тецуо”/ Tetsuo (1989) і „Тецуо 2: Тіло-кувалда”/ Tetsuo II: Body Hammer (1992) Шінйї Цукамото; серія телефільмів "Морські свинки"/ Ginî piggu.

„Прокляття”/ Ju-on (2003), реж. Такаші Шімізу

Володимир Миславський,
„Кінословник. Терміни, визначення, жарґонізми”
(Харків, 2006)

Редакція для СМ: Віктор Глонь