втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

Олександр Гусєв, Еспресо.TV

Серед досить багаточисельних картин, що вийшли на українські екрани 31 грудня, варто виділити стрічку іменитого українського режисера Романа Ширмана "Тепер я буду любити тебе".

Своєю назвою вона зобов'язана найбільш відомому літературному твору Ширмана, виданому у 2006 році. Однак цю книгу, один з кращих вітчизняних романів про останнє радянське десятиліття і перші роки незалежності, можна назвати першоджерелом фільму з великою натяжкою. Екранізація роману, в якому безпритульні київські будні 90-х змішуються зі спогадами про службу у військовій частині в Прикам'ї та війну в Афганістані, потребувала б дуже великих витрат. Можна сказати, що стрічка, витримана у досить незвичному для українського кіно жанрі новорічної романтичної комедії, поставлена за оригінальним сценарієм, який, втім, пов'язаний з книгою не тільки назвою, але і деякими мотивами і інтонацією м'якої іронії.

Сюжетною зав'язкою фільму, як і роману, виступає зустріч людей, яких особисті проблеми змусили пережити гостру кризу самоідентифікації, відчути, що їхнє життя вже довгі роки йде зовсім не так, як вони уявляли собі це у дитинстві. Але, якщо в книзі йшлося про ровесників, екранна оповідь присвячена взаєминам дівчини і немолодого чоловіка, що дозволяє авторам стрічки представити образи наших сумнівів, розчарувань та інших проявів балансування на межі нервового зриву у всьому їх різноманітті.

Отже, заможний ресторатор Мішель (Богдан Бенюк), покинутий дружиною, яка вирішила змінити лещата благополучного і нещасливого шлюбу на рай у курені з невдахою-художником, знайомиться з юною Оксаною (Христина Кисельова). У Оксани теж все не надто добре – піддавшись випадковій спокусі, вона посилила провину перед нареченим щиросердим зізнанням. І якщо Оксана абсолютно оглушена розривом, загартований життєвими негараздами Мішель, навіть сумуючи за утікачкою-дружиною, здатний побачити у цій зустрічі обіцянку того нового, що дозволить змиритися з втратою колишнього. 

Своєрідна єдність місця заплутаних любовних стосунків героїв (сестра, у якої селиться Оксана, що пішла від нареченого, виявляється сусідкою, а також колишньою коханою художника, до якого втекла дружина Мішеля) сприймається не просто як чудесний збіг, виправданий правилами жанру, але і як метафора вибагливої хисткості наших захоплень, можливості знайти розраду там, де на нас обрушилися удари зрад і охолодження.

Ширман з блискучою дотепністю (і тактом по відношенню до глядача, що зовсім не розраховує побачити в кіно постмодерністську гру) переосмислює жанр новорічної комедії. Якщо роман був насичений деталями, які стосуються конкретної епохи, у фільмі дія розгортається в координатах якоїсь невідбутної пострадянської невлаштованості, що несподівано набуває ознаки казки. Непоказний побут знімних клітушок і номерів у зубожілих готелях наповнюється атмосферою чарівництва, передчуттям щасливих змін, при цьому окремі репліки (варто почути, з яким жалем герой Бенюка, кинувши погляд на картину Айвазовського, вимовляє "Крим...") немов повертають дію у сучасність.

Аналогічним чином дійсність проступає крізь традиційну композицію новорічної комедії, яка диктує порядок розставань, знайомств і возз'єднань. Несподівані і точні штрихи – котрі оптимістично налаштованій частині аудиторії можуть здатися випадковими і необов'язковими, – дають зрозуміти, що ідилія, до якої неминуче рухається розповідь, заснована виключно на жанровій умовності, що тільки стилістичні вимоги дозволяють героям впоратися з глибоким душевним неблагополуччям. Тим самим автори картини ніби підкреслюють драматизм реальності, що лежить за межами екранного простору, з якою покликаний примирити їх світлий вимисел.

Коментарі