Режисер, сценарист – Валентин Васянович, 2013 рік
Креденс – символ невлаштованого життя. Коли раптом помічаєш в людині нові якості, на які раніше не звертав уваги. Креденс – це скелети в сімейному буфеті. Це розбрати, лінь, бруд; цвіль на підлозі, поверх якої кладуть нові паркетні дошки.
Образ креденсу можна порівняти з злиднями з «Лісової пісні» Лесі Українки. Злидні довго перебували біля будинку Лукаша і увійшли, коли його дружина зачарувала.
Креденс виступає як своєрідна «скриня Пандори» яку мати заповідає дочці. Перший кадр фільму зачаровує – відображення жінки в вітрині кафе крізь призму повсякденного життя вулиці. Жінка сидить за столиком, п’є каву – її дії на другому плані в кадрі. На першому плані: вулиця та перехожі. Ось чоловік з віолончеллю заходить до кафе. Сідає поряд з жінкою; вони спілкуються. За допомогою короткого лаконічного діалогу зрозумілі їх стосунки: вони одружені, він працює в театрі та збирається поїхати до Відню.
Неприємна ситуація, що породила «Креденс» - головний конфлікт та точку відліку руйнування сім’ї – сімейна сварка через громіздкий буфет. Креденс – сімейна реліквія, яку мати заповідає дочці Наталі. За це чоловік Наталі – Орест повинен зробити Наталчиній сестрі дитину. Тому що сестрі вже 35 років, а дітей не має. Рід не повинен перериватися.
Перша думка – мати цим креденсом розколює сім’ю. «Креденс не зручний» - цю репліку часто повторюють головні персонажі. Орест, потрапляючи в складні ситуації, частенько натикається на креденс, коли приходить додому. В кінці- кінців, перед Різдвом Орест переставляє креденс на балкон.
Головних героїв часто знімають через «лінзу»: вітрина кафе, дзеркало на стіні в кімнаті та дзеркало на дверцятах шафи. Відбувається певна деформація – адже дзеркало показує внутрішній світ людини. Їхні душі спотворені. На прикладі цієї родини показані багато «хвороб» сучасної людини.
В фіналі картини Орест захворів. Він вирізняється на фоні своєї родини: хворий фізично, коли інші члени родини хворі духовно.
Кінокартина знята майже без крупних планів. Ці плани з’являються в фіналі – коли син Ореста співає колядку. Обличчя бабусі, дідуся, Вадима, Наталі… Це дійсно вражає.
Фільм «Креденс» дає можливість поглянути на себе зі сторони. Замислившись ненароком, вийти з темної зали у яскраво освітлене фойє та мимохідь поглянути на своє зображення в дзеркалі. Раптом щось змінилося за ці неповні півтори години?
Креденс – символ невлаштованого життя. Коли раптом помічаєш в людині нові якості, на які раніше не звертав уваги. Креденс – це скелети в сімейному буфеті. Це розбрати, лінь, бруд; цвіль на підлозі, поверх якої кладуть нові паркетні дошки.
Образ креденсу можна порівняти з злиднями з «Лісової пісні» Лесі Українки. Злидні довго перебували біля будинку Лукаша і увійшли, коли його дружина зачарувала.
Креденс виступає як своєрідна «скриня Пандори» яку мати заповідає дочці. Перший кадр фільму зачаровує – відображення жінки в вітрині кафе крізь призму повсякденного життя вулиці. Жінка сидить за столиком, п’є каву – її дії на другому плані в кадрі. На першому плані: вулиця та перехожі. Ось чоловік з віолончеллю заходить до кафе. Сідає поряд з жінкою; вони спілкуються. За допомогою короткого лаконічного діалогу зрозумілі їх стосунки: вони одружені, він працює в театрі та збирається поїхати до Відню.
Неприємна ситуація, що породила «Креденс» - головний конфлікт та точку відліку руйнування сім’ї – сімейна сварка через громіздкий буфет. Креденс – сімейна реліквія, яку мати заповідає дочці Наталі. За це чоловік Наталі – Орест повинен зробити Наталчиній сестрі дитину. Тому що сестрі вже 35 років, а дітей не має. Рід не повинен перериватися.
Перша думка – мати цим креденсом розколює сім’ю. «Креденс не зручний» - цю репліку часто повторюють головні персонажі. Орест, потрапляючи в складні ситуації, частенько натикається на креденс, коли приходить додому. В кінці- кінців, перед Різдвом Орест переставляє креденс на балкон.
Головних героїв часто знімають через «лінзу»: вітрина кафе, дзеркало на стіні в кімнаті та дзеркало на дверцятах шафи. Відбувається певна деформація – адже дзеркало показує внутрішній світ людини. Їхні душі спотворені. На прикладі цієї родини показані багато «хвороб» сучасної людини.
В фіналі картини Орест захворів. Він вирізняється на фоні своєї родини: хворий фізично, коли інші члени родини хворі духовно.
Кінокартина знята майже без крупних планів. Ці плани з’являються в фіналі – коли син Ореста співає колядку. Обличчя бабусі, дідуся, Вадима, Наталі… Це дійсно вражає.
Фільм «Креденс» дає можливість поглянути на себе зі сторони. Замислившись ненароком, вийти з темної зали у яскраво освітлене фойє та мимохідь поглянути на своє зображення в дзеркалі. Раптом щось змінилося за ці неповні півтори години?