Синопсис сценарію повнометражного ігрового фільму, лірична драма

«Спершу було Слово»… А перед тим була Любов, а з нею і бажання створити світ… Світ кохання. Бо тільки воно може оживити тіло.

Фільм про  жіночу Любов, величну, стражденну і високу… Психологічні моменти стосунків творять канву усього дійства. Вони понад подіями. І в безсиллі – вони сильні.

Там, де є висока благодать завжди є випробування. Мабуть, для рівноваги, гармонії, яка всесильна,  саме так складається доля головної героїні Франсуази – француженки за походженням.

Дівчина закохується в українця Юрія, який навчається у Франції на медичному факультеті університету. По закінченні вузу юнак  їде на Україну, аби познайомити кохану зі своїми батьками і заручитися… Проте це час «залізної завіси». Франсуаза постає перед вибором: або повертатися до Франції, або залишатися з коханим у час великої розрухи та репресій  в Україні. Дівчина вибирає кохання і нелегку долю поневірянь. Почуття молодої жінки – основний орієнтир у всьому. Вона кохає  розкішно, шалено і водночас тремко.

В селі живе перша дівчина Юрія, яка його чекала з Франції, а дізнавшись про Франсуазу, зопалу виходить заміж за хлопця, який її завжди кохав…

Через чоловіка Василини, що був у лісах, Юркові довелося загриміти до Сибіру «за зв’язок», який був хіба в тому, що він як доктор приймав пологи у Василини…

Дружина Франсуаза іде за ним по етапу… Вона втрачає дитя і вже мамою стати не може.  Після  ув’язнення вони знаходять один одного, повертаються з вигнання понівечені, проте горді в своїй любові. За якийсь час, маючи неабиякі проблеми зі здоров’ям, Юрко їде до санаторію і випадково зустрічає Василину.  Якийсь вихлюп почуття – і вони падають один одному ув обійми як земляки, рідні люди, близькі, близькі надто…

Це стається… Як і повернення Юрка… на колінах, з яких йому вже до кінця днів своїх не підвестися перед Франсуазою. Проте вона прощає… священик у церкві дає відпуст… але …Іноді є ще щось… І це треба побачити…

Згодом, коли помирає Юрій, життя жінки втрачає сенс… Лише  Анницин син, хлопець несповна розуму, закоханий у Франсуазу, цю не схожу на інших жінку, клопочеться за неї, приносить їсти, бо вона вже не встає. Живе, наче не у цьому світі…

В один із таких днів перед Великоднем приходить до Франсуази донька Василини, яку і рятував колись Юрко… Василина перед смертю все розказала доні і просила, щоб та не покидала Франсуазу, а взяла до себе… Жінка дізнається, що є у цьому світі ще одна дівчинка, Юркова доця, то ж підіймається, як постамент  жіночому материнству, сповненому саме так, величному у Вселюбові і Всепрощенні…

Всевишня Любов у всіх її іпостасях витає у диханні фільму.

«Так ніхто не кохав» (В.Сосюра) стверджує кожен закоханий… І якщо 90 відсотків людей здатні кохати – то  це і є той лекторат, та аудиторія, яка буде захоплюватися, тремтіти від надриву чуття, плакати від розпачу і катарсисного очищення… Нема зайвого ні в русі, ні в погляді – концентрація скупа і багата водночас. Це почуття в якомусь іншому, не звичному для нас вимірі, але воно ж таке близьке, бо доведено зрозуміле і відчуте кожним з нас у картині. А тут його он яка висота…