По холодному білому снігу біжить великий білий вовк. За ним повільно йде Прихована. Дівчина, худорлява, одягнена в в довгу білу сукню і білий лляний плащ. Її обличчя приховане капішоном. Її обличчя ніхто ніколи не бачив. Ходили легенди про те, що її обличчя об палене смолою. Спотворене вогнем. Казали, що селяни, коли виганяли її з селища спалили їй обличчя. Тому вона вся у шрамах і соромиться цього. Багато чого казали, але тим неменш ніхто ніколи не бачив її обличчя. Ніхто не бачив її очей. Стовідсотково знають лише те, що вона Жінка. Казали, що в неї є влада над вовками і вона була їхнім Ватажком. Навіть легенду придумали про Дівчину з душею вовчиці. Правда це чи ні, але ніхто й ніколи не бачив її без супроводу великого білого вовка. Він, як вірний товариш, йде за нею слідом, не відступаючи від неї ні на крок.
ПРОПАЩА, ПРОКЛЯТА, НЕЧИСТА, КОРОЛЕВА ВОВКІВ, БЛАГОСЛОВЕННА. Скільки імен дали їй люди. Натомість вона сама називала себе БЕЗІМЕННОЮ.