Кінозал одного глядача…
Проблема: не часто в кінозал цей глядачі заглядають, навіть, коли це в Інтернеті недорого, бо незручно для перегляду (прочитання).
Для сценариста сьогоднішній глядач: дорогий, довгоочікуваний, бо не байдужий; додивився кіно до кінця, вірніше, дочитав сценарій. Для сценариста - це плюс.
Вийшов глядач з кіно, не сказав – «ніяке!», вірніше, дочитав сценарій, не сказав – «пусто-пусто!». Для сценариста - це ще один плюс.
Мало того, глядач (читач кіносценарію) залишає коментарій!..
Точка зору глядача зрозуміла, але це точка зору одного глядача. Складається враження, можливо й хибне, що події, описані в сценарії, певного історичного часу, 1975 – 1985 років, глядачем трансформувались, переломлювались на роки 2005 – 2015…
А чи варто трансформувати? – це вже точка зору іншого глядача. Адже кіно охоплює конкретний історичний період, якому притаманні свої характерні риси: світогляд героїв, обставини, в яких їм приходиться перебувати, проблеми, які приходиться долати, колорит… З історичним підходом до не такого вже й далекого минулого з погляду сьогодення оглядові події змальовані з гумористично-сатиричним відтінком, з реалістичністю, доведеною до абсурду. При цьому, історичність не зневажається, не спаплюжена. Історія не запізнюється.
Вдумливому глядачеві запам’ятовуються однорукий селянин Микола, фронтовик, якому держава не додала заслуженої ним шани, а заодно і його жіноче оточення, з їх селянськими характерами і відповідною поведінкою, динамічно вкарбованими в історичний фон прогресуючого суспільного ладу з усіма його перевагами і недовагами.
Головне досягнення кіно (сценарію) – одного глядача (читача) – зачепило!
Сценаристу залишається надіятись: зачепить не тільки режисера і продюсера, а й масового глядача… Принаймні, хочеться.
Українське кіно має жити і дублюватися на інші мови, а не навпаки.
Щодо «дорожнечі» - Для Ю.С.:
Ні нажаль, ні в радість – Леніна з історії і прожитих в ленінізмі роках не викреслити.
Стосовно привласнення танка… А що? Не в столиці живе автор. Та й в столиці - на танкові дороги придатний засіб…
Михайло Нізовцов, вдячний кінознавцю Юрію Сорока за коментарій кіносценарію фільму «Весілля у Вишиванках».
Проблема: не часто в кінозал цей глядачі заглядають, навіть, коли це в Інтернеті недорого, бо незручно для перегляду (прочитання).
Для сценариста сьогоднішній глядач: дорогий, довгоочікуваний, бо не байдужий; додивився кіно до кінця, вірніше, дочитав сценарій. Для сценариста - це плюс.
Вийшов глядач з кіно, не сказав – «ніяке!», вірніше, дочитав сценарій, не сказав – «пусто-пусто!». Для сценариста - це ще один плюс.
Мало того, глядач (читач кіносценарію) залишає коментарій!..
Точка зору глядача зрозуміла, але це точка зору одного глядача. Складається враження, можливо й хибне, що події, описані в сценарії, певного історичного часу, 1975 – 1985 років, глядачем трансформувались, переломлювались на роки 2005 – 2015…
А чи варто трансформувати? – це вже точка зору іншого глядача. Адже кіно охоплює конкретний історичний період, якому притаманні свої характерні риси: світогляд героїв, обставини, в яких їм приходиться перебувати, проблеми, які приходиться долати, колорит… З історичним підходом до не такого вже й далекого минулого з погляду сьогодення оглядові події змальовані з гумористично-сатиричним відтінком, з реалістичністю, доведеною до абсурду. При цьому, історичність не зневажається, не спаплюжена. Історія не запізнюється.
Вдумливому глядачеві запам’ятовуються однорукий селянин Микола, фронтовик, якому держава не додала заслуженої ним шани, а заодно і його жіноче оточення, з їх селянськими характерами і відповідною поведінкою, динамічно вкарбованими в історичний фон прогресуючого суспільного ладу з усіма його перевагами і недовагами.
Головне досягнення кіно (сценарію) – одного глядача (читача) – зачепило!
Сценаристу залишається надіятись: зачепить не тільки режисера і продюсера, а й масового глядача… Принаймні, хочеться.
Українське кіно має жити і дублюватися на інші мови, а не навпаки.
Щодо «дорожнечі» - Для Ю.С.:
Ні нажаль, ні в радість – Леніна з історії і прожитих в ленінізмі роках не викреслити.
Стосовно привласнення танка… А що? Не в столиці живе автор. Та й в столиці - на танкові дороги придатний засіб…
Михайло Нізовцов, вдячний кінознавцю Юрію Сорока за коментарій кіносценарію фільму «Весілля у Вишиванках».